1 листопада 2011 року набуде чинності Закон України "Про судовий збір" N 3674-VI від 8 липня 2011 року.

1 листопада 2011 року набуде чинності Закон України "Про судовий збір" N 3674-VI від 8 липня 2011 року (надалі Закон). Законом передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

              Законом визначено правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
             Згідно із Законом розмір судового збору за подачу позовних заяв майнового характеру передбачено в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної зарплати (на даний момент це - не менше 192 гривень) і не більше 3 розмірів мінімальної зарплати (2880 гривень) .
            При спорах немайнового характеру судовий збір становить за проектом 0,1 мінімальної зарплати (на даний момент - 96 гривень). Позовна заява про розірвання шлюбу буде "коштувати" 0,2 розміру мінімальної зарплати (на даний момент - 192 гривні). Заяви у справах окремого провадження - 0,1 розміру мінімальної зарплати (на даний момент - 96 гривень).

За подання  позовної  заяви,  що  має  одночасно  майновий  і немайновий  характер,  судовий  збір  сплачується   за   ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (абзац перший частини  третьої  статті  6  Закону).
Наведене  стосується  об'єднання  в  одній  позовній  заяві  вимог майнового і немайнового характеру,  зв'язаних між собою підставами виникнення   або   поданими  доказами  (наприклад стаття  58  Господарського процесуального  кодексу  України -    про   визнання  недійсним  правочину  (господарського договору) та про витребування переданого за ним майна.

              Щодо  стягнення моральної шкоди у великих розмірах. Законодавством  не встановлює верхню межу для платежу за подачу такого позову. Сам розмір платежу залежить від того, на яку суму заявляється позов про відшкодування моральної шкоди. 

             Якщо позивач просить стягнути до 100 мінімумів (1700 гривень) - він сплачує 1% від цієї суми (але не менше 17 грн.). Якщо ж моральна шкода оцінюється позивачем в розмірі від 100 до 10000 мінімумів (від 1700 до 170000 гривень), він при подачі позову повинен сплатити вже 5% від позову. Нарешті, претензії на 10000 мінімумів і більше (170000 гривень і вище) "коштують" позивачу аж 10%, що є стримуючим чинником для непомірно високих за розмірами позовів.
               Закон же "Про судовий збір" встановлює за подачу таких позовних заяв збір у розмірі 1% ціни позову (але не менше 0,2 і не більше 3 мінімальних зарплат), що дозволяє, заплативши 2880 гривень (на даний момент) пред'явити позов на будь-яку, саму нечувану за розмірами суму.

        Відповідно  до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011  N 01-061175/2011 та  абзацу  другого  частини  другої  статті 6 Закону у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено  нові позовні вимоги,  недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення  до  суду  з  відповідною  заявою.

             Отже,  невиконання  позивачем  наведеної вимоги Закону тягне за собою передбачені пунктом 4 частини першої статті 63  ГПК  наслідки у вигляді повернення без розгляду заяви про збільшення розміру  позовних  вимог  або  про  пред'явлення  нових

позовних вимог,  що  згідно з частиною третьою згаданої статті ГПК  не  перешкоджає  позивачеві  повторно  звернутися  до господарського   суду  з  відповідною  заявою  після  доплати  ним необхідної суми судового збору;  до такого звернення суд  здійснює
розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог). 

     Якщо  позовну  заяву було залишено господарським судом без розгляду з підстав,  передбачених частиною першою  статті  81  ГПК ,  а  позивач  у порядку частини четвертої цієї статті знову звернувся з позовом до суду в загальному порядку, він вправі використати  при  цьому  первісний  документ  про  сплату судового збору,  але за умови,  що суму відповідного  збору  йому  не  було повернуто  (частина  четверта  статті  6  Закону.  За наявності  сумнівів  у  тому,  було  чи  не  було  здійснено  таке повернення,   господарський  суд  вправі  витребувати  у  позивача належні докази (зокрема,  довідку органу  Державного  казначейства України  про  те,  що  сума судового збору позивачеві з державного бюджету України не поверталася).

     У визначених Законом   і  ГПК  випадках сплата судового збору здійснюється не лише позивачем, а й третьою особою  (абзац  перший  частини  п'ятої  статті  6  Закону ,  частина  перша статті 91 і частина третя статті 94, частина перша статті  107  і  частина  четверта  статті  111  ГПК,  а також особою,  яка не брала участі у справі,  але

щодо якої суд вирішив питання про її  права  та  обов'язки  (ті  ж норми ГПК.  Правонаступник позивача сплачує судовий  збір  лише  у  разі, якщо  останній  не  було  сплачено позивачем (абзац другий частини п'ятої статті 6  Закону).  Підстави  процесуального правонаступництва визначено   частиною   першою   статті   25  ГПК.

     Як  передбачено   частиною   шостою   статті   6   Закону ,  в  разі  якщо  позов  подається  одночасно кількома позивачами  до  одного  або  кількох  відповідачів,  судовий  збір обчислюється  з  урахуванням  загальної  суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно  долі  поданих  кожним  з  них  вимог окремим  платіжним  документом.  Водночас  Закон  не містить заборони можливості сплати усієї суми судового збору одним з  кількох  позивачів  у справі.  Визначальним у такому разі є сам
факт повного надходження належної до сплати суми судового збору  в
доход державного бюджету України. 

      Статтею  7  Закону   врегульовано  загальні питання повернення сплачених сум  судового  збору,  в  тому  числі визначено підстави такого повернення,  яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у таких нормах ГПК:

     частині четвертій  статті  22  (зменшення  позивачем  розміру

позовних вимог);  у цьому разі судовий збір повертається в розмірі

переплаченої суми.;

     частині другій  статті  43-5  (повернення  заяви  про  вжиття

запобіжних заходів);

     частині першій статті 63 (повернення позовної заяви);

     частині першій статті 97 (повернення апеляційної скарги);

     частині першій статті 111-3 (повернення касаційної скарги);

     частині четвертій  статті  111-20   (повернення   заяви   про

перегляд судових рішень господарських судів);

     частині шостій статті  113  (повернення  заяви  про  перегляд

судового рішення за нововиявленими обставинами);

     частині четвертій  статті   122-2   (повернення   заяви   про

скасування рішення третейського суду);

     частині четвертій статті 122-8 (повернення заяви  про  видачу

виконавчого  документа на примусове виконання рішення третейського

суду);

     частині першій   статті  63  (відмова  у  прийнятті  позовної

заяви);

     частині першій  статті  81  (залишення  позову без розгляду),

крім випадку,  коли позов  залишений  без  розгляду  у  зв'язку  з

повторним неприбуттям позивача;

     частині першій статті 80 (припинення провадження у справі).

        За приписами статті 8 Закону  суд,  враховуючи

майновий стан сторони, може своєю ухвалою:

     - відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі;

     - зменшити розмір  судового  збору  або  звільнити  від  його сплати.

     Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій   нормі   дій   є  врахування  ним  майнового  стану  сторони. Обґрунтування  пов'язаних  з  цим  обставин,  які   свідчать   про неможливість  або  утруднення в здійсненні оплати судового збору у

встановлених  законом  розмірах  і  в  строки,   покладається   на заінтересовану сторону. Відповідні питання можуть бути вирішені судом  в  ухвалі  про прийняття  позовної заяви чи іншої заяви або скарги

              Також Законом передбачено судовий збір за видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання (15 гривень), а також за роздрукування технічного запису - 5 гривень за кожен аркуш тексту на папері формату А4.

              Вводиться плата у вигляді судового збору за клопотання про забезпечення доказів та забезпечення позову, а також за приєднання до апеляційної та касаційної скарг у цивільному та адміністративному процесах.

               Слід зазначити, що для незахищених верств населення – таких як пенсіонери, інваліди та інші, законом передбачено пільги або невеликі ставки судового збору.

            З повним текстом Закону можна ознайомитися у  періодичних виданнях "Голос України" від 03.08.2011 N 142 та "Урядовий кур'єр" від 04.08.2011 N 141,  а також в інформаційно-пошукових  системах,
зокрема, "Законодавство".