Малиновським районним судом м. Одеси винесено вирок щодо чоловіка, який здійснив замах на крадіжку та захопив у заручники дитину

В серпні 2014 року громадянин Р. Молдови проникнувши до квартири через вікно намагався викрасти планшет та мобільний телефон на загальну вартість 3100 гривень. Будучи поміченим іншою особою на місці вчиненні злочину, чоловік швидко покинув квартиру. Тікаючи з місця події, його почали переслідувати двоє чоловіків, які намагалися  затримати зловмисника. Перебуваючи біля школи № 8, чоловік захопив у заручники дитину та погрожуючи їй ножем, почав вимагати припинити переслідування. Почувши висловлену вимогу та сприйнявши її як умову звільнення заручника двоє чоловіків зупинилися та перестали переслідувати обвинуваченого. Через деякий час з’явився співробітник міліції, який одразу почав спочатку просити, а потім вимагати відпустити дівчину, на що обвинувачений відреагував абсолютною відмовою. Рухаючись далі, обвинувачений оступився та відпустив дівчину. Скориставшись ситуацією, співробітник міліції відштовхнув дівчину та зробив попереджувальний постріл. Через декілька метрів він затримав обвинуваченого.

Під час судового розгляду, обвинувачений свою вину у скоєні замаху на крадіжку майна визнав повністю. Що ж стосується іншої частини обвинувачення, а саме захоплення у заручники неповнолітньої дівчини, обвинувачений свою вину у скоєному злочині не визнав та показав, що так він намагався захистити себе від осіб, які його переслідували, а ніж, який був у його руках він просто тримав.

Незважаючи на те, що обвинувачений повністю не визнавав свою вину у скоєному злочині, його вина повністю доказана та підтверджується зібраними в ході досудового слідства та дослідженими судом письмовими, речовими доказами, а також показами потерпілої та свідків.

Слід зазначити, що в ході судових засідань, привернула на себе увагу поведінка обвинуваченого, під час дачі показів потерпілою та свідками. Викладаючи події, які є предметом судового розгляду, потерпілою та свідками, не в розумінні обвинуваченого та не на користь останнього, обвинувачений проявляв нестриманість, агресію та злобу, намагаючись не тільки тиснути на вказаних осіб, а й змусити надати бажані для нього покази.

Суд кваліфікував дії обвинуваченого за кваліфікуючими ознаками: незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло (ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України); захоплення та тримання особи як заручника з метою спонукання фізичної та службової особи до утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника, вчинені щодо неповнолітнього (ч. 2 ст. 147 КК України).

З урахуванням вищезазначеного, суд остаточно призначив покарання за сукупністю злочинів у вигляді позбавлення волі строком на 10 років.