Позовні вимоги про стягнення незаконно списаних грошових коштів задоволено у повному обсязі

Акт про недостачу грошових коштів в операційній касі не є підставою для списання грошових коштів із заробітної плати працівника. До такого висновку дійшов Малиновський районний суд м. Одеси.

Позивачка, влаштувавшись на роботу у вересні 2014 року оформила зарплатну картку в банку, де обслуговується її роботодавець. Через деякий час, їй надійшло СМС повідомлення про списання заробітної плати, однак у відділенні банку їй не надали ніяких пояснень. Лише згодом роздрукували виписку в якій було чітко відображено, коли і куди перерахувалася її заробітна плата. В судовому засіданні було встановлено, що на початку серпня 2012 року позивачка була прийнята на посаду касира-операціоніста 2 категорії  відділення банку, де між нею та відповідачем був укладений трудовий договір та договір про повну матеріальну відповідальність. В кінці цього ж місяця, ревізійною бригадою була проведена перевірка кількості грошових коштів, які знаходились в кабінці операційної каси касира, в результаті якої було складено Акт про недостачу грошових коштів в операційній касі. Нестача склала 1 448,18 гривень. У вересні 2012 року позивачка була звільнена за власним бажанням. однак недостача грошових коштів нею не була погашена. Таким чином, представник банку вважає, що підставою для списання із заробітної плати грошових коштів позивачки є Акт недостачі грошових коштів в операційній касі.

Відповідно до норм ЦК України, банк може списати кошти з рахунку клієнта тільки на підставі його розпорядження або ж на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором або законом між банком та клієнтом.

Однак  розпорядження вищестоящого в порядку підлеглості органу, яке б слугувало підставою для списання грошових коштів із заробітної плати позивачки заробленої у банку суду не надано, крім того стороною відповідача навіть не згадується про прийняття керівництвом банку або відділення банку, документу, який мав би бути  підставою для списання грошових коштів. 

З зазначених вище підстав, суд приходить до висновку, що банк не мав правових підстав списувати грошові кошти як із заробітної плати позивачки у період її роботи у банку, так і із заробітної плати  заробленої на іншому місці роботи.

Судом встановлено, що банк розпорядився грошовими коштами клієнта без відповідного доручення та правових підстав, що тягне за собою настання відповідальності банку. Примусове списання грошових коштів, які належать позивачці, прирівнюється до примусового відчуження об’єктів права приватної власності – майна (грошей що находяться на рахунку клієнта). Всі ці обставини, свідчать про нехтування керівниками підприємства відповідача конституційними правами громадянки, клієнта їхнього банку, що як наслідок завдало переживань, нервових потрясінь, поставило у скрутне становище її сім'ю, негативно вплинуло на її добробут, позбавило можливості скористатися заробітною платою, на яку позивачка розраховувала. Така протиправна поведінка відповідача призвела до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагала від позивачки додаткових зусиль для організації свого життя, яка будучи вагітною, вимушена звертатися за поясненнями до працівників банку, за консультаціями до юристів, і як наслідок з позовом до суду.  З цих підстав можна зробити висновок, що позивачці. завдана моральна шкода, розмір якої суд визначає у сумі 1 500 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, позовні вимоги про стягнення незаконно списаних грошових коштів у сумі       1 268,08 гривень, суд задовольняє в повному обсязі. Вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 гривень, підлягають частковому задоволенню.

В.о. керівника апарату                                                            Ю.М. Ткаченко